Ромашка та Розторопша

Ромашка та Розторопша

РОМАШКА ТА РОЗТОРОПША

 

РОМАШКА ЛІКАРСЬКА

Chamomilla recutita — однорічна лікарська рослина родини айстрових. Стебло пряме, циліндричне, голе, розгалужене, 15—50 см заввишки.

Листки чергові, голі, сидячі, двічі або тричі перисторозсічені на тонкі, вузькі, нитковидні сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла та його гілок в кошики (спільне квітколоже видовжено-конічне, голе, порожнисте); крайові квітки язичкові, маточкові, білі, серединні — двостатеві, трубчасті, жовті, зверху п'ятилопатеві. Плід — сім'янка. Цвіте з травня до серпня.

 

Поширення

Ромашка лікарська росте невеликими заростями майже по всій території України як бур'ян на полях і городах, в садах, на пустирях, понад дорогами. Відносно великі масиви залишились лише в присиваській частині Кримської та причорноморській частині Херсонської області на засолених луках і перелогах, а також в посівах. У спеціалізованих господарствах ромашку культивують.

 

Заготівля і зберігання 

Для медичних потреб використовують сушені квіткові кошики ромашки. (Flores Chamomillae). Збирають кошики протягом усього періоду цвітіння рослини в суху погоду і не після дощу, зриваючи їх руками або спеціальними гребенями при самій основі або так, щоб залишки квітконосів були не довшими за 3 см. Придатні для збирання лише ті кошики, які тільки що почали цвісти (кошики, що перецвіли, при сушінні розсипаються; таку сировину бракують). Зібраний матеріал складають, не ущільнюючи, в козуби або мішки і того ж дня сушать, розсипаючи тонким (2—3 см) шаром на чистій підстилці в сухому добре провітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі і періодично перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі не вище 40°. Сухої сировини виходить 25—27 %. Зберігають її в сухому, провітрюваному приміщенні в паперових мішках або в картонних чи фанерних ящиках, вистелених папером. Строк придатності — 1 рік. Сировина є у продажу в аптеках. Суцвіття ромашки офіцинальні у 26 країнах світу.

 

Хімічний склад

Квітки ромашки лікарської містять до 0,8 % блакитно забарвленої ефірної олії, головними складовими частинами якої є специфічна біологічно активна речовина хамазулен, сесквітерпенові вуглеводні фарназен і кадинен, сесквітерпеновий спирт бісаболол та його оксиди, лактони матрицин (прохамазулен) і матрикарин, аліфатичний терпен, мірцен, каприлова, нонілова, ізовалеріанова і ін. кислоти. Крім ефірної олії у квітках ромашки присутні апігенінглікозиди (6—7 % ), кумаринові сполуки (умбеліферон та його метиловий ефір герніарин), ситостерин, колін, вітамін С, β-каротин, органічні кислоти, полісахариди, мінеральні солі (12%).

Слід відмітити, що ромашка лікарська має хімічні раси, наприклад, такі що не містять прохамазулену або бісабололу, тому високу якість сировини може гарантувати лише культивування сортів з підвищеним вмістом цих сполук.

 

Фармакологічні властивості і використання

Багатий хімічний склад ромашки лікарської зумовлює широкий діапазон її терапевтичних властивостей. Препарати ромашки збільшують секреторну діяльність травних залоз, стимулюють жовчовиділення і збуджують апетит, знімають спазми органів черевної порожнини, зменшують утворення газів у кишечнику, виявляють дермотонічну, болетамувальну, протизапальну і антимікробну дію, заспокоюють свербіння, посилюють потовиділення, регулюють менструальну функцію, діють як протиалергічний засіб. Шкідливої побічної дії при вживанні препаратів ромашки не відмічено, але великі дози викликають головний біль, хрипоту, кашель, кон'юнктивіт, надмірні і болісні менструації і навіть психічні розлади (дратівливість, страх, галюцинації, маячні ідеї). Застосування ромашки найбільш ефективне при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів, які супроводжуються спазмами, при метеоризмі, захворюваннях печінки, особливо при жовчнокам'яній хворобі, при дитячих поносах, що супроводжуються болями, коліками і здуттям кишечника, при порушенні менструального циклу, болісних менструаціях і запальних захворюваннях жіночих статевих органів, нудотах у вагітних. Як допоміжний засіб ромашку використовують при підвищеній кислотності шлункового соку, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, виразковому запаленні кишечника, а в поєднанні з іншими лікарськими рослинами — при хронічному запаленні сечових шляхів, особливо ниркових клубочків і сечового міхура. Квітки ромашки входять до складу вітрогінного фіто-чаю, пом'якшувальних фіто-чаїв, суміші для полоскання горла. При зовнішньому застосуванні препарати ромашки виявляють протизапальну, знеболюючу, епітелізуючу, антимікробну, антимікотичну, протипаразитичну і протиалергічну дію. Відвар квіток ромашки вживають для полоскання (кілька разів на день) у разі афтозу, запалення слизових оболонок горла, ясен і рота, для обмивання гнійних ран, виразок і гемороїдних вузлів, для компресів і примочок при кон'юнктивіті, професійному дерматиті, запаленні шкіри і фурункулах, для спринцювань при кольпіті, вульвіті і ендоцервіциті. Кашкою із суцвіть ромашки лікують рак шкіри (роблять припарки на ділянки ураження).

Настій суцвіть ромашки на олії використовують (гарячим!) для натирань при подагричних та ревматичних болях, для компресів на шию при втраті голосу.

 

Лікарські форми і застосування ромашки лікарської

ВНУТРІШНЬО — відвар суцвіть (10 г або 4 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по половині-третині склянки 2—3 рази на день після їди (грудним дітям — по чайній ложці);

настойку суцвіть (готують на 70 %-ному спирті у співвідношенні 1:10) по 20—40 крапель 2—5 разів на день;

настій суцвіть (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 склянці на ніч за годину до сну як снотворний засіб.

ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки, обмивання і полоскання відваром (готують як у попередньому прописі);

одну столову ложку суцвіть настоюють на 1 л окропу, проціджують і використовують теплим для спринцювання зранку і ввечері; настій суцвіть на олії (50 г сировини на 0,5 л оливкової або кукурудзяної олії, настоюють на сонці 2—3 доби, час від часу струшуючи, підігрівають 3 години на водяній бані, проціджують і відтискають) для розтирань і компресів;

З столові ложки суміші суцвіть ромашки і листя розмарину справжнього, взятих у співвідношенні 2:1, настоюють 20 хвилин на 400 мл окропу і використовують для компресів при гнійному запаленні волосяного мішечка або сальної залози коло кореня вій (ячмінь); 100 г листя кропиви дводомної кип'ятять 20 хвилин в 500 мл дистильованої води, в одержаний відвар додають 25 г суцвіть ромашки, настоюють 8 годин, проціджують, додають 200 мл винного оцту і одержану суміш використовують для втирання у волосисту частину голови при облисінні.

Джерело: Енциклопедичний довіник ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ, Київ, видавництво «Українська енциклопедія» М.П. Бажана 1992

 

 

РОЗТОРОПША

Silybum marianum (L.) однорічна лікарська рослина з родини Айстрових. Рослина невибаглива, з прямостоячим стеблом до 150 см завд. Листя велике, перисто-лопатеве чи перисто-розсічене, шкірясте, темно-зелене, поцятковане блискучими білими смугами, звідси видова назва — плямиста, по краю пластинки та по жилках з нижньої сторони вкриті шпичаками. Квітки зібрані в круглі кошики на кінцях кожного стебла. Кошики верхівкові, одиночні, довгасті чи кулясті, на тонких квітконосах. Квітки трубчасті, рожеві, фіолетові чи білі. Кошики починають з’являтися з липня, плодоносить розторопша у серпні–вересні. Розмножується насінням. Плоди — сім’янки яйцеподібної форми, злегка здавлені з боків, довжиною 0,5–8 мм, шириною 2–4 мм. Поверхня гладенька, блискуча, іноді матова і поздовжньо-зморшкувата. Плоди плямисті, від чорного до світло-коричневого кольору, іноді з бузкуватим відтінком. Запах відсутній. Смак ледь гіркуватий.

 

Поширення

В Україні культивується на фіто-фермах для медичних цілей, а також використовується у ландшафтному дизайні як декоративна рослина.

 

Заготівля

Офіційним видом сировини є плоди розторопші — Fructus Silybi mariani. Під час заготовки сировину збирають, сушать та очищують від домішок. Сухе насіння зберігають у мішечках у добре провітрюваному місці. Строк придатності - 3 роки.

 

Хімічний склад

Основними діючими речовинами насіння розторопші є флаволігнани, головними серед яких є силібін, силідіанін, силіхристин, 32% жирної олії, небагато етерної олії (0,08%), смоли, слиз, а також біогенні аміни (тіамін, гістамін) та близько п’яти флавоноїдів (таксифолін, кверцетин, дегідрокемпферол та ін.), глюкоза, фруктоза, рамноза, ксилоза, арабіноза, галактуронова кислота, амінокислоти, гідроксикоричні кислоти, вітаміни К, А, Е, сапоніни, дубильні речовини, а також макроелементи К (9,2 мкг/г), Са (16,6 мкг/г), Fe (0,08 мкг/г) і мікроелементи Al, Mg, Mn(0,1 мкг/г), Cu(1,16 мкг/г), Zn (0,71 мкг/г), Cr (0,15 мкг/г), Se (22,9 мкг/г), V (0,01 мкг/г), Sr, Pb.

 

Фармакологічні властивості і використання

У медицині з плодів розторопші виготовляють препарати та дієтичні добавки, які назначають при різних захворюваннях печінки (у т.ч. гепатиті, цирозі), селезінки, жовчнокам’яній хворобі, коліті, холециститі, цукровому діабеті, захворюваннях крові, відкладеннях солей, болю у суглобах, запаленнях слизової оболонки шлунка та товстої кишки, геморої, атеросклерозі.

У дерматології препарати розторопші застосовують при вітиліго, псоріазі, облисінні, вуграх. Олія насіння розторопші має протизапальну, епітелізувальну, ранозагоювальну та гепатопротекторну дію, сприяє загоєнню виразок шлунка, покращує імунітет організму.

Народна медицина використовує відвар коріння розторопші при зубному болю (у вигляді полоскань), проносі, затримці сечі, радикуліті та судомах.

 

Джерело: Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Палов Г. Энциклопедия лекарственных растений. — Горький, 1998; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.

 

Поділися з друзями:
 

Залишити коментар

Ви мусите  увійти до системи щоб залишати коментар.

Прев'ю
Наступна