Шипшина та Яблуко

Шипшина та Яблуко

ШИПШИНА ТА ЯБЛУКО

 

ШИПШИНА

Rosa majalis — невисокий (від 60 до 200 см заввишки) кущ родини розових. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричнювато-червоні, вкриті, як правило, парними, серповидно зігнутими, рідше майже прямими шипами, з домішкою щетиноподібних шипиків. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, непарно-перисті, з прилистками; листочки (їх 5—7) видовжено-яйцевидні або овальні, до основи клиновидно звужені, при верхівці короткозагострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, зісподу вкриті щільно притисненими волосками, по краю простозубчасті, без залозок; прилистки стерильних пагонів та туріонів вузенькі, з дещо загнутими краями, квітконосних пагонів — широкі, зісподу пухнасті, по краю війчасто-залозисті. Квітки великі (4,5—5 см в діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше в малоквіткових (по 2—3, рідше більше) щитковидних суцвіттях; чашолистки довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2—3 коротенькими, ниткоподібними додатками, зісподу усіяні щільними короткими волосками (з домішкою дрібних залозок або без них), по краю з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками, або як і по спинці майже повстисті, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) — від блідо-червоних до червоних. Плід — гіпантій, кулястий, червоний або пурпурово-червоний. Цвіте у травні — червні.

 

Поширення

Шипшина корична росте в лісах, по чагарниках, особливо по річках, рідше на луках в північних районах України.

 

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці при температурі 80—100°, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50%. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

 

Хімічний склад

Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг%), вітаміни Bl, B2, PP, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), феноло-кислоти, пектинові речовини (1,8—3,7%), цукри (0,9—8,1%), органічні кислоти (0,9—3,7 %), солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію.

 

Фармакологічні властивості і використання

Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію, активізують ферментні системи і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при атеросклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло).

Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — холосас призначають при холециститі і гепатиті. Із насіння шипшини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті.

 

Лікарські форми і застосування шипшини

ВНУТРІШНЬО — фіто-чай плодів шипшини (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день до їди; холосас (Cholosas) по 1 чайній ложці 2—3 рази на день, дітям — по чверті чайної ложки 2— 3 рази на день. 

 

 

ЯБЛУКО

З лікувальною метою використовують плоди і листя. Яблука збирають при повній стиглості: їх обережно зривають з дерев, складають у дерев'яну тару і зберігають у холодному приміщенні при нульовій температурі.

Строк зберігання 2—5 місяців. Листя (повністю розвинене) збирають після цвітіння рослини.

 

Хімічний склад

Яблука містять вуглеводи: фітоглікоген, пектини; органічні кислоти: яблучна, винна, лимонна й ін.; каротиноїди, вітаміни С, хлорогенову кислоту, дубильні речовини, катехіни, флавоноїди, антоціани, лейкоан-тоціанідини, ефірну олію, органічні сполуки заліза і фосфору. У листі є дигідрохалкони: флоретин, флоридзин; флавоноїди: гіперин, кверцетин, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин, нарингенін; катехіни, аскорбінова кислота.

 

Фармакологічні властивості і використання

Фіто-чай з яблуком п'ють при сечокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, кашлі, охриплості, катарі шлунка, колітах. Печені яблука їдять при хронічних запорах. Свіжі' яблука показані при гіпацидному гастриті, спастичному коліті, дискінезії жовчних шляхів за гіпокінетичним типом, при авітамінозах. Зовнішньо свіжонатерті яблука використовують для лікування саден на шкірі, опіків, відморожень, тривало незагоюваних виразок, тріщин на сосках у жінок, що годують груддю, В дерматології і косметиці яблучні аплікації і маски застосовують при запальних захворюваннях шкіри.

Відвар з листя використовують як джерело вітаміну С. На зиму можна приготувати сироп із листя.

 

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — фіто-чай з яблуком.

 

Джерело: Енциклопедичний довіник ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ, Київ, видавництво «Українська енциклопедія» М.П. Бажана 1992

 

Поділися з друзями:
 

Залишити коментар

Ви мусите  увійти до системи щоб залишати коментар.

Прев'ю
Наступна