Меліса

Меліса

МЕЛІСА ЛІКАРСЬКА

маточник, медова трава, роївник, лимонна трава;

Melissa ofiicinalis — багаторічна лікарська рослина родини губоцвітих. Стебла чотиригранні, до 1 м заввишки, дуже розгалужені. Листки темно-зелені й голі зверху, ясно-зелені та опушені знизу, яйцевидні, на верхівці загострені. Квітки дрібні, в пазушних суцвіттях верхніх листків. Чашечка двогуба трубчасто-дзвониковидна. Віночок двогубий, спочатку жовтий, потім стає білим або блідо-ліловим. Плід сухий, розпадається на 4 однонасінні горішки. Вся рослина до цвітіння має приємний лимонний запах, який після цвітіння послаблюється, стає навіть дещо неприємним. Цвіте в червні — серпні.

 

Поширення

В Україні росте лише в культурі.

 

Заготівля і зберігання

Заготовляють листя (Folia Melissae). Час збирання визначається залежно від призначення сировини — якщо з листя треба одержати ефірну олію, то збирають його обов'язково до цвітіння рослини, коли вміст олії в ньому найвищий. Вдруге листя можна зрізувати через 20—25 днів; якщо осінь волога і тепла, то можливо збирати сировину і втретє. Збирати листя краще опівдні, в суху похмуру погоду — щоб зменшити втрати ефірної олії. Зібрану мелісу розстилають тонким шаром і сушать при температурі до 35°; під час сушіння сировину не треба ворушити. Сухого листя виходить 20 % . Зберігають у бляшаних коробках у приміщеннях, у які не проникає сонячне світло. 

 

Хімічний склад

Листя меліси містить від 0,05 до 0,33 % ефірної олії (в її складі є цитраль, ліналоол, гераніол, цитронелал, мірцен, альдегіди), до 5 % дубильних речовин, гіркоту, слиз, янтарну, кавову, хлорогенову, олеанолову та урсолову кислоти, цукри (стахіозу) й мінеральні солі.

 

Фармакологічні властивості і використання

Екстракти з листя меліси виявляють ефективну седативну дію, особливо у людей похилого віку. Це дає змогу зменшити дозу синтетичних препаратів або взагалі відмовитися від них. Фіто-чай з меліси діє протиспастично, зменшує напруження гладеньких м'язів кишечника, збуджує виділення травних соків, має протизапальні, бактеріостатичні й противірусні властивості. Експериментально підтверджено цитостатичну дію водних екстрактів з меліси. Фіто-чай з меліси використовується при станах загального нервового збудження, при судинно-вегетативній дистонії, безсонні, порушеннях ритму серця, змінах тиску крові під впливом емоційних збудників, а також при розладах, які їх супроводять: при порушеннях травлення, епігастричних болях, вегетативному неврозі, гастриті та коліті. Діє тонізуюче на мозок, серце, матку, органи травлення. Листя меліси саме застосовується рідко, частіше в сумішах з м'ятою, ромашкою, кмином, гісопом, валеріаною, лавандою, глодом та ін. До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя рослини. Зовнішньо мелісу використовують для ванн, компресів та в косметиці.

 

Лікарські форми і застосування меліси

ВНУТРІШНЬО — фіто-чай з меліси (3 чайні ложки листя на склянку окропу, настоювати 15 хвилин) випити ковтками теплим перед сном, як заспокійливий засіб; відвар (із суміші рівних частин листя меліси лікарської, квітів і плодів глоду криваво-червоного, трави хвоща польового, листя горіха волоського і омели білої взяти 2 столові ложки і відварити в 0,6 л води 3—5 хвилин, настояти 10 хв) пити двічі на день по 1 склянці при гіпертонії; ароматичний вітамінний салат — на 1 пучок редьки взяти 1 морквину, півголовки капусти, невелику цибулину, олії й солі і посипати подрібненим листям меліси лікарської.

ЗОВНІШНЬО — відвар (трави М. л. 75 г, суцвіть ромашки лікарської 30 г, листя м'яти перцевої 75 г; відварити 5 хвилин у 3 л води) вилити у ванну (при вегетативному неврозі).

 

Поділися з друзями:
 

Залишити коментар

Ви мусите  увійти до системи щоб залишати коментар.

Прев'ю
Наступна