Деревій та М’ята

Деревій та М’ята

ДЕРЕВІЙ ТА М’ЯТА

ДЕРЕВІЙ

Achillea milletolium — багаторічна трав'яниста лікарська рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, 40—100 см заввишки, вгорі розгалужене, біля основи здерев'яніле. Листки ланцетні, двічіперисторозсічені, з численними віддалено розміщеними сегментами; стрижень листка (1 — 2 мм завширшки) крилатий, з кінцевими частками, без додаткових бічних часток, лише іноді з одиничними зубцями у верхній частині. Квітки зібрані в кошики, що утворюють щитковидне суцвіття; крайові квітки язичкові, маточкові, білі або рожевуваті; серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні.

 

Поширення

Деревій росте на луках, по узліссях, галявинах, біля доріг по всій території України.

 

Заготівля і зберігання рослини

Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Millefolii) і квітки деревію (Flores Millefolii). Заготівлю деревію проводять від початку до середини цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 15 см, а на нижній, грубій частині стебла обривають листя. Заготовляючи квітки, зрізують лише суцвіття з квітоносами так, щоб довжина квітоносів не перевищувала 4 см.

Сушать, розкладаючи тонким шаром (5—7 см). Сухої сировини виходить 30—33 % .

Строк придатності — 5 років. Сировина у вигляді фіто-чаю відпускається аптеками.

 

Хімічний склад

Трава деревію містить ефірну олію (до 0,8 % ), флавоноїди (лютеолін-7-глікозид, рутин), сесквітерпени (матрицин, мілефолід, балханолід), дубильні й гіркі речовини, ахілеїн, вітамін К, органічні кислоти (оцтова, мурашина, ізовалеріанова) та інші речовини. До складу ефірної олії входять проазулен, α- і β-пінени, камфора, борнеол, туйон, цинеол, каріофілен тощо.

 

Фармакологічні властивості і використання

Комплекс хімічних речовин, що є в рослині, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості. Насамперед, препарати з деревію виявляють ефективну кровоспинну дію й використовуються при легеневих, кишкових, гемороїдальних і носових кровотечах, при кровотечах з ясен і ран, а також при маткових кровотечах (при запальних процесах, фіброміомах, надмірних менструаціях).

ВИКОРИСТОВУЮЧИ ДЕРЕВІЙ ЯК КРОВОСПИННИЙ ЗАСІБ, СЛІД НАДАВАТИ ПЕРЕВАГУ ПРЕПАРАТАМ З ЛИСТЯ, БО КВІТКИ РОСЛИНИ ТАКОЇ ДІЇ НЕ ВИЯВЛЯЮТЬ.

Фіто-чай з деревію посилює секреторну активність шлунка, розширює жовчні протоки і збільшує жовчовиділення в дванадцятипалу кишку.  Фіто-чай з деревію також підвищує сечовиділення, пригнічує біль у кишечнику. Фіто-чай «Деревій» рекомендують при зниженому апетиті, гіпоацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, виразкових спастичних колітах, метеоризмі, при хворобах печінки, нирок і сечового міхура.

Відвар з деревію використлвують зовнішньо як кровоспинний, протизапальний, бактерицидний та дерматонічний засіб. Відвари деревію звичайного дають ефект при гніздовому облисінні (Alopecia areata), надмірній жирності шкіри, вуграх, геморої й герпесі, сприяють загоюванню свіжих і нагноєних ран, виразок, фурункулів і лускатого лишаю, стимулюють ріст волосся. У народній медицині деревій використовують ще ширше.

Крім усіх вищезазначених випадків, фіто-чай «Деревій» вживають як засіб, що регулює обмін речовин, при запамороченні, нудоті, головному болі, безсонні, істерії, хлорозі (бліда неміч), малярії й туберкульозі легень, при проносах, нирковокам'яній хворобі, нічному нетриманні сечі, нічних полюціях і білях, для регулювання менструацій і стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць та як протиглисний засіб. Самостійно траву деревію застосовують рідко. Частіше її використовують у суміші з іншими лікарськими рослинами. Деревій звичайний входить до складу проносного фіто-чаю, протигеморойного фіто-чаю, апетитних фіто-чаїв та шлункових фіто-чаїв.

До складу лікувально-профілактичного харчового раціону корисно включати салати, приготовані з доданням невеликої кількості молодих листочків деревію звичайного. Слід пам'ятати, що надмірне й тривале вживання його спричинює запаморочення та висипи на шкірі.

 

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій трави (15 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п'ють теплим по половині — третині склянки 2—3 рази на день при гастритах, виразковій хворобі та як кровоспинний засіб; екстракт деревію рідкий (Extractum Millefolii fluidum) приймають по 40—50 крапель 3 рази на день; свіжий сік рослини, підсолоджений медом, вживають по 1 чайній ложці три рази на день для збудження апетиту, покращення обміну речовин, при гепатохолециститах та гінекологічних хворобах (метрорагії); настойку трави (30 г сировини на 100 г горілки, настоюють 7 днів) по 20 крапель 3 рази на день перед їдою при дисменореї, стенокардії, кишкових спазмах; суміш 0,15 г порошку листя деревію звичайного і 0,15 г порошку листя кропиви дводомної приймають перед їдою три рази на день як кровоспинний і протизапальний засіб; дві столові ложки суміші трави дереві ю звичайного, звіробою звичайного, золототисячника малого, рутки лікарської, трави і кореня цикорію звичайного та листків подорожника великого, взятих порівну, варять 10 хвилин у 2 склянках води, настоюють півгодини і п'ють по півсклянки три рази на день за півгодини до їди протягом 1 —2 місяців при гіпоацидному гастриті; дві столові ложки суміші трави деревію звичайного, кореневищ аїру тростинового, бруньок берези повислої та листя мучниці звичайної у співвідношенні 2:1:1:2 варять 5—7 ХВИЛИН у 500 мл води, настоюють ПІВГОДИНИ і випивають протягом дня за 4 рази при запаленні сечового міхура; салат: молоде листя деревію звичайного витримують 1 хвилину в окропі, подрібнюють, змішують з підготовленими для салату капустою і цибулею, солять і заправляють рослинною олією (на 150 г квашеної капусти беруть 25 г зеленої цибулі, 5 г листя деревію, 10 г олії та сіль).

ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють одну годину) для обмивань, примочок, компресів (при вуграх, для лікування ран, виразок і фурункулів), місцевих ванн (при геморої, лускатому лишаї й корості) і для втирань (1 раз на день для стимулювання росту волосся); настій квіткових кошиків (3 чайні ложки сиоовини на 200 мл окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують) для компресів при надмірній жирності шкіри обличчя; три чайні ложки суміші квіткових кошиків деревію звичайного, трави фіалки триколірної і шишок хмелю звичайного, взятих порівну, заливають склянкою окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують і застосовують цей настій так, як у попередньому прописі; маска на обличчя при надмірній жирності шкіри: настій квіткових кошиків деревію звичайного (3 чайні ложки на 200 мл окропу) змішують з порошком сухого молока, крохмалем або борошном і одержану кашку наносять на обличчя, а через 15—20 хвилин змивають (так само можна використовувати і наведений вище настій суміші квіткових кошиків деревію звичайного, трави фіалки триколірної і шишок хмелю звичайного); суміш свіжорозтертої трави деревію звичайного з прованською олією (у співвідношенні 1 : 10) для змащування уражених ділянок шкіри (при опіках, фурункулах і туберкульозі шкіри) і для втирань (1 раз на день при гніздовому облисінні).


М'ЯТА

Mentha — багаторічна лікарська рослина родини.

Стебло підведене, чотиригранне, галузисте, часто червонувате, 30— 55 см заввишки. Листки супротивні, короткочерешкові, яйцевидно-довгасті або ланцетні, нерівно-гостропилчасті, зісподу по жилках коротковолосисті. Квітки дрібні, майже стерильні (плоди утворюються дуже рідко), зібрані на верхівці стебла в кільця, що утворюють густе, перерване лише при основі, колосовидне суцвіття; чашечка правильна, п'ятизубчаста, з десятьма поздовжніми жилками; віночок майже правильний, з тупим чотири- або п'ятилопатевим відгином, червоно-фіолетовий з білуватою трубочкою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте у червні — липні.

 

Поширення 

М'ята перцева в дикому стані не росте. Являє собою гібрид, одержаний від схрещування м'яти водяної (Mentha aquatica) з м'ятою колосковою (Mentha spicata) або зеленою (Mentha viridis). У Україні м'яту перцеву вирощують як ефіроолійну рослину.

 

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків та фіто-чаїв використовують траву (Herba Menthae piperitael і листя (Folia Menthae piperitae) м'яти перцевої. Заготовляють сировину, коли половина квіток у суцвітті вже розпуститься, а решта ще перебуває в стадії бутонізації. Свіжу або сушену траву використовують як сировину для добування ефірної олії. Щоб одержати листя, яке використовують для виготовлення галенових препаратів, сушену траву обмолочують і стебла відкидають. Сухого листя виходить 7—8 % . Зберігають його у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці. Строк придатності — 2 роки.

 

Хімічний склад

Листя м'яти перцевої містить до 2,75 % ефірної олії, у складі якої є ментол (вільний і у вигляді складних ефірів оцтової і валеріанової кислот), пінени, лимонен, феландрен, цинеол, дипентен, пулегон та інші терпеноїди. Крім того, у листі м'яти перцевої є флавоноїди, урсолова і олеанолова кислоти, бетаїн, каротин, гесперидин, дубильні речовини й мікроелементи (мідь, марганець, стронцій та інші).

 

Фармакологічні властивості і використання м’яти

Терапевтична активність м'яти перцевої зумовлена комплексом біологічно активних речовин, серед яких першочергове значення має ментол, який належить до групи терпенів і має притаманні цій групі речовин подразні, антисептичні й анестезуючі властивості. Подразна дія ментолу вибіркова. В першу чергу подразнюються терморецептори слизових оболонок і шкіри, й це зумовлює відчуття охолодження, яке супроводиться рефлекторним звуженням судин, а потім розвивається паління, слідом за яким настає легка анестезія. Як зовнішній засіб настій м'яти перцевої вживають для полоскання ротової порожнини при поганому запаху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці, нейродерміті та екземі. Терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою (по півсклянки 4 рази на день).

Фіто-чай з м'яти підсилює секрецію травних залоз, збуджує апетит, прискорює евакуацію шлункового та кишкового вмісту, тобто посилює перистальтику. Також фіто-чай з м’яти пригнічує процеси гниття й бродіння в травному каналі (діє вітрогінно), знижує тонус гладеньких м'язів кишечника, жовчно- та сечовивідних шляхів (діє спазмолітично). Фіто-чай з м’яти посилює жовчотворну функцію печінки і виділення жовчі у дванадцятипалу кишку (цікаво, що жовчогінні властивості ментолу значно поступаються перед жовчогінними властивостями еквівалентної кількості листя м'яти). Фіто-чай з м’яти виявляє седативну та слабку гіпотензивну дію. Пероральне застосування м'яти перцевої показане при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (нудота різного походження, блювання у вагітних, кишкові коліки, метеоризм, катаральні стани травного каналу, нестравність жирів та інші захворювання, які супроводяться спазмами) і печінки (холецистит, гепатит і холангіт різного походження, жовчнокам'яна хвороба і жовтяниця), при нервовому збудженні, безсонні та різних невротичних станах. Ментол використовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб при стенокардії й хворобах, пов'язаних зі спазмами судин головного мозку. Листя м'яти входить до складу вітрогінних фіто-чаїв, потогінного фіто-чаю, жовчогінного фіто-чаю, заспокійливих фіто-чаїв, шлункового фіто-чаю. М'ятну олію і ментол використовують per se або у складі- фітопрепаратів і комплексних лікувальних засобів. Слід пам'ятати, що передозування ментолу або інших препаратів м'яти може спричинити шкідливі побічні явища місцевого і загальнорезорбтивного характеру. Протипоказано змащувати ментолом слизові оболонки носа і носоглотки у дітей, оскільки можливі рефлекторне пригнічення і зупинка дихання. З віком загроза отруєння ментолом зменшується.

 

Лікарські форми і застосування м’яти

ВНУТРІШНЬО — фіто-чай із листя (5 г, або половина столової ложки сировини на 200 мл окропу) по половині або третині склянки 2—3 рази на день за 15 хвилин до їди.

ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару м’яти (50 г листя на 1 відро води); полоскання настоєм листя м’яти на червоному вині (готують у співвідношенні 1 : 10); компреси, обмивання і полоскання настоєм листя м’яти на воді (1 столова ложка сировини на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину, проціджують): олія м'яти перцевої як освіжаючий та антисептичний засіб входить до складу полоскань, зубних порошків і паст.

 

Поділися з друзями:
 

Залишити коментар

Ви мусите  увійти до системи щоб залишати коментар.

Прев'ю