Оголошення переможців ІІ Всеукраїнського конкурсу есеїв "Віднови Себе"

Оголошення переможців ІІ Всеукраїнського конкурсу есеїв "Віднови Себе"

Два тижні цікавого читання, обговорення, зведення балів. Підсумки підведено і ми маємо переможців ІІ Всеукраїнського конкурсу есеїв «Віднови Себе»!

Дякуємо членам жюрі, котрі подарували свій час та увагу літературній спільноті, а також позбавили організатора головного болю – визначати найкращих авторів 2016 року!

 

I премія

«Від відчаю до віри». Ламія Фокс (Волинська обл., м. Горохів) – 3 000 грн.

II премія

«Все дуже просто». Ольга Жмихова (Київська обл., м. Вишневе) – 2 000 грн.

III премія

«Мама». Дарина Фролова (м. Маріуполь) – 1 000 грн.

 

У якості спеціальної премій – «кошик здоров’я» від українського бренду натуральної фітопродукції «Мудрий Травник» отримають Ольга Мацо (м.Ужгород) за есе «Секретний еліксир» та Катерина Залужна (м.Київ) за есе «Уроки».

Ще два «кошики здоров’я» отримують Наталя Святокум (м.Новомиргород) і Надія Коваль (Львівска обл.). Минулого року їх есеї («Різдво для кактуса» Н. Святокум та «Віднови себе» Н.Коваль) було визнано найкращими, а цього року Надія та Наталя надіслали роботи, які так само серед кращих («Offline» Н.Святокум та «Віднови себе» Н.Коваль). Це вельми приємне дежавю! Хочемо бути з Коваль та Святокум назавжди разом і тому просимо:  Надія! Наталя! Будьте серед членів журі усі наступні роки конкурсу «Віднови Себе»! Час виходити на новий виток стосунків :) Згодні?

 

Літературний конкурс «Віднови Себе» – це присвята сина Батькові.

Разом з преміями, дипломами та спеціальними нагородами, авторам буде надіслано примірник книжки Фелікса Івановича Тацького.

Душа письменника в його творах, щира творчість - одухотворена. Сподіваємося, слово Фелікса Івановича Тацького торкнеться живих почуттів своїх читачів.

Фелікс Іванович Тацький

 

Задля продовження святкового смаку – вірш Людмили Удовенко, сонячної дівчини, яка стала нашим відкриттям минулого року.

Дякуємо, Людмила, що Ти є. Щедро посіваєш!

Людмила Удовенко 

Спиніться на хвильку, Ви тільки прислухайтесь, люди,

Як сонце ласкаве сьогодні до нас промовля…

Промінням своїм від морозу зимового будить

І каже, що в душах, чомусь, пересохла рілля...

Але для душ наших, на щастя, знайшлося спасіння,

Їх треба із ранку надією щедро полить,

Зігріти в долонях нетлінне любові насіння

І глибоко, глибоко в душі людськІ посадить.

Як зійде любов і пагінчик тоненький проб'ється,

Умить завесніє, побачать його іздаля.

Нам дбати про нього тепер все життя доведеться

І рвати бур'ян, щоб м'якенькою стала земля.

Як найде гроза і затулить усе хмара сіра,

Вітрисько захоче той пагін маленький зломить,

Із неба прилине, мов голуб, нескорена віра,

Собою зуміє любов від негоди закрить.

Тож будемо, люди, старанно збирати насіння,

Коли в наших душах безмежна дозріє любов,

А потім насиплемо в жмені новим поколінням,

Щоб не довелося в майбутньому сохнути знов.

Поділися з друзями:
 

Залишити коментар

Ви мусите  увійти до системи щоб залишати коментар.

Прев'ю