Яна Безпала

Яна Безпала

Осінній настрій

Я не пам'ятаю коли полюбила осінь ... Може тоді, коли ми переїхали в нову затишну квартиру, і це як раз співпало з її початком. Або набагато раніше, коли 1 вересня перестало для мене бути чимось таким собі, а перетворилося на звичайнісінький день. А може це трапилося тоді, коли в будинку з'явилися такі довгоочікувані собаки і довгі осінні прогулянки в гарну погоду стали одними з найприємніших моментів у житті. А може це просто вік і такий стан душі, коли тиха сумна осінь здається найближчою порою року...

 

Але як би там не було, я люблю осінь! Люблю прогулянки по залитим сонцем стежками парку, коли під ногами шарудить опале листя, а поруч з тобою радісна собача морда тикається в кишеню курточки, де лежить печиво. Люблю фотографувати в такі дні на природі, бо знімки завжди виходять яскравими і насиченими. Люблю працювати у похмурий день, коли за вікном йде дощ, а на підлокітнику крісла муркотить нахабна вусата руда морда. Чомусь саме в такі дні працюється захоплено і легко, та все виходить з першого разу. Люблю вечорами пити гарячу каву і, загорнувшись у плед, читати товсту книгу, бажано з продовженням ...

А ще восени починаються нові сезони улюблених серіалів, і це теж дуже здорово!

 

"Командор МакГаррет, здрастуйте, я за Вами сумувала!"

"О, міс Беккет, Ви знов стали місіс Касл? А ми 6 сезонів всі цього чекаємо!"

"Містер Фінч, як ся маєте? Як Беар? Привіт містеру Ризу".

 

І якось саме восени життя входить у те правильне русло, коли ніхто нікуди не поспішає, все просто та розмірено. Ні пекельної спеки або сильного холоду, ні простою в роботі, а все саме так, як цього дійсно хочеться...

 

І хоча цоьго року осінь не схожа на інші, бо затьмарена заревом війни, ми повинні бути сильними і жити далі, допомагати іншим, знаходити радощі у буденному житті. Бо все буди правильно, на цьому збудован світ!

Поділися з друзями:
 

2014-10-24 Головна 0 1257

Залишити коментар

Ви мусите  увійти до системи щоб залишати коментар.

Наступна