Людмила Удовенко

Людмила Удовенко

ЗЕМЛЯ

В обидві жмені зачерпну землі,

Мов свіжий хліб, зліплю її шматочком

І перемну`на крихітки малі

Із руки в руку переллю струмочком.

Крізь пальці вона тихо шарудить,

У тріщини на серці проникає,

Відразу легше, вже не так болить,

Вона, як губка, в себе біль вбирає.

Промокла наскрізь  мабуть вже земля,

Усім, хто просить,рани заживляє,

Така любов у неї звідкіля?

Мовчить і на людей не нарікає .

Людмила Удовенко.©

02.10.'14.

 

На Вкраїні проростає

Трава - Звіробій .

І надійно захищає ,

Лихий ворог - стій !

Іди на свої дороги ,

Не лишай сліди ,

Україна завжди з Богом ,

Іди собі йди .

І не шкОда звіробою

Поламать стеблину ,

Бо готовий він до бою

За свою Вкраїну !!!

 

В час коли на душі задощить,

Засвистить несподівано вітер,

Помагають себе відновить

Синє небо, і лагідні квіти.

Бо цілюща Вкраїнська земля,

Вміє рани болючі загоїть,

Вона тихо до всіх промовля ,

Витре сльози і враз заспокоїть .

А якщо таки смуток прийшов,

І не дітись від нього нікуди,

То врятує відразу любов,

Нестримно наповнює груди!

 

            А буває гризе суєта ,

В круговерті доводиться жити ,

То існує ідея проста,

Як швиденько себе відновити ,

Лише треба узяти канву,

На ній хрестики файні лишити,

Вишить справжню картину живу,

Яка здатна узимку зігріти,

Мов рушник, вся Вкраїнська земля,

І красу Її видно далеко,

Хай над нею щомиті кружля ,

Обіймає крилАми лелека !

 

І відновляться тіло й душа ,

І веселкою серце заграє ,

Коли пісня вуста прикраша ,

Коли мова Вкраїнська лунає !

Пісня ця , мов святе джерело ,

Усіх щедро вона напуває ,

В кожнім слові , безмежне тепло ,

Черстві душі умить воскрешає .

Пийте люди , тут вистачить всім ,

Хай ніхто більше спраги не знає ,

На Вкраїні нехай кожен дім

Живе в щасті і гучно співає !

 

 

Ще ранкова зоря мерехтить , і ще вабить своєю красою,

Щоби сили свої відновить,

треба вмитись чистою росою.

І спаде ніби камінь печаль,

Соловей у душі заспіває ,

І життя скине сіру вуаль ,

І день сонцем чарівно засяє .

Україна умиється теж ,

Усі сльози і горе умиє ,

 І наповниться щастям без меж , Побороть всяке лихо зуміє ! 

 

Як наснага вже ледве горить ,

Сил фізичних немає де взяти ,

Допоможе себе відновить ,

Чай цілющий з перцевої м’яти .

І розтане безсилля ураз

У п’янкому його ароматі ,

І закрутиться дзигою час ,

Знову сміх залунає у хаті .

Україно , будь ласка , скуштуй !

Сил потрібно Тобі набиратись ,

Свої рани Рідненька лікуй ,

Скоро будеш усім посміхатись !

 

Гіркий запах дарує полин ,

Але носом , не варто крутити ,

Бо уміє лише він один ,

Ввесь людський організм відновити .

По втікають хвороби усі ,

І злі духи усі по втікають ,

Запанує душа у красі ,

І недуги вже більш не вертають .

Мабуть треба нарвать полину ,

І віддати його Україні ,

І відразу здола сатану ,

Усю нечесть змете , мов пір’їну !

 

Це мабуть сонце розлила якась незграба ,

Чи що воно серед трави жовтіє ?

та просто зацвіла собі кульбаба ,

І мов жаринки , на травичці тліє .

Вся Україна в ній палахкотить ,

Їй сонячно у будь яку погоду ,

Не зможе дощ жаринки загасить ,

Це радості провісник для народу .

Нехай кульбаба вогником горить ,

Хай вона людям на добро цвіте ,

Із нею вдасться віру відновить ,

У душах хай назавжди проросте .

 

На Вкраїні сталась дивна ця пригода ,

Дружні чорнобривці ,пішли у танок

Їм якраз сьогодні випала нагода ,

Подарувать айстрі золотий вінок .

А вона не хоче навіть посміхнутись ,

Брилику у вічі ніжно поглядає ,

Чорнобривці просять айстру схаменутись ,

Авона нічого чути не бажає .

Як же бідолашним після цього жити ,

Вщент розбила айстра їх щасливі сни ,

Втрачене кохання зможуть відновити ,

Із квітневим сонцем , з подихом весни !

 

Якщо трави в життя проросли ,

Якщо їм удалось вкорінитись ,

Значить дні не даремно пройшли ,

Значить зможе душа відродитись .

У травинці воскресне вона ,

І до сонечка враз посміхнеться ,

Коли буде приходить весна

У листочку душа віднайдеться .

Ми крокуєм лишаєм сліди ,

Та ніколи добро не зітреться ,

Буде в пам’яті жити завжди ,

І відлунням в серцях обізветься .

 

 

По святій Українській землі

Кудись спішать в задумі перехожі ,

Й не помічають , ті травиночки малі ,

Які з людьми так неймовірно схожі .

Травинки , як люди , у мріях весною

І весело влітку квітують ,

Так само не знають , що там за горою ,

На них вже морози чатують .

І трави кричать до людей ,що є духу !

-”Погляньте на цю красоту “-!

та люди , на жаль, не навчилися слухать ,

Відказують щось на льоту ...

І тут Україна до трав заговорить !

Віддасть їм тепло своє й ласку ,

І знову травиночкам ніжно повторить -

-”На людей не гнівайтесь будь ласка “-!!!

            Білі ромашки нудьгу проженуть,

Можна понюхати й поворожити ,

Лише вони допоможуть збагнуть,

Як можна швидко себе відновити .

З їх пелюстками , печаль відлетить ,

Лікують душу і серце лікують ,

Знову захочеться жити й любить ,

Бо кожну мрію людську вони чують .

Вінок з ромашок, Вкраїно, Тобі ,

Гарна така , хоч іди на побачення ,

Нехай кінець вже настане журбі ,

Вдале на квітах зірви передбачення .

 

Це мабуть сонце розлила якась незграба ,

Чи що воно серед трави жовтіє ?

та просто зацвіла собі кульбаба ,

І мов жаринки , на травичці тліє .

Вся Україна в ній палахкотить ,

Їй сонячно у будь яку погоду ,

Не зможе дощ жаринки загасить ,

Це радості провісник для народу .

Нехай кульбаба вогником горить ,

Хай вона людям на добро цвіте ,

Із нею вдасться віру відновить ,

У душах хай назавжди проросте .

 

Гучно стукає в шибку калина ,

Нахиля до землі свої віти ,

Вона людям сказати повинна ,

Як хутенько себе відновити .

Їй не шкода всі гілки зламати ,

Усе ладна віддать до останку ,

Лиш би тільки людей зігрівати

В лютий холод зимового ранку .

Україно моя , чепурися !

Мов намисто , калину вдягни ,

Ти нічого уже не боїшся ,

Справжні Герої ,Твої сини !

 

Ось шипшина  самотньо стоїть ,

Ні торкнутися , ні прихилити ,

Від людей більше не утаЇть ,

Знає , як врятувать відновити .

В кожній ягідці криється суть ,

Суть здоров’я й відновлення сили ,

Треба крізь колючки прослизнуть ,

Щоби ягід своїх натрусила .

Україно , Ти теж пригощайсь ,

Візьми цей подаруночок літа

І у щасті завжди залишайсь ,

На здоров’я , на многії лІта !!!

 

 

Давно б напевно , світу не було ,

Якби не росли трави рятівні ,

Вони , як невичерпне джерело ,

Напитися дають Тобі й мені ,

Замучила б життя страшенна спрага ,

Якби  трАви вуста не росили ,

Як соломинка , висохла б наснага ,

І пересохли б всі життєві сили .

 В  цілющих травах , тоне Україна ,

А значить , Вона зможе відновитись ,

Всі негаразди пережить повинна ,

І заново воскреснуть, відродитись !

 

Як тихесенько трави шумлять ,

По секрету люблять гомоніти,

Все про землю нашу шепотять ,

Як Її сердешну відновити .

Їм під силу рани лікувать ,

Має їх земля на жаль багато ,

Вона , як мати , вміє всім прощать ,

І ставлення погане забувати .

Найкраще місце на землі - Вкраїна !

Її цілющі трави обіймають ,

Зітреться з Її щік гірка сльозина ,

Рубці від горя, також позникають !

Якщо трави в життя проросли ,

Якщо їм удалось вкорінитись ,

Значить дні не даремно пройшли ,

Значить зможе душа відродитись .

У травинці воскресне вона ,

І до сонечка враз посміхнеться ,

Коли буде приходить весна

У листочку душа віднайдеться .

Ми крокуєм лишаєм сліди ,

Та ніколи добро не зітреться ,

Буде в пам’яті жити завжди ,

І відлунням в серцях обізветься .

 

Це тільки в нас , на Україні ,

Липи красуються в фаті ,

Кожного ранку , по драбині ,

До них приходять золоті

Промені сонечка тоненькі,

Які розчісують їм цвіт

Розчешуть , потім помаленьку

Ідуть собі будити світ ,

Який так солодко п’яніє

Вдихнувши їхній аромат ,

І соловейко враз німіє,

Коли летить до липи в сад .

           

 

 

 

Всі дороги на Вкраїні

Застелив спориш ,

Лежиш ніби на перині

І солодко спиш .

Сниться поле все в колоссі ,

Голуба блакить

У п’янкому стоголоссі

Спів птахів звучить .

Ніде в світі таке диво

Більше не насниться ,

Заживемо ми щасливо ,

Бо усе здійсниться !

 

 

Лляна олія

Надовго турбувати Вас не смію ,

Бо можливо часу не маєте ,

Чудодійну лляну олію

Зараз Ви у руках тримаєте

Вона для Вас творилася з любов’ю ,

Доторкніться її вустами

І прилине до Вас здоров’я ,

Ще гарніші станете з роками !

Нехай льоном Ваші встеляться дороги

І нехай тутботи обминають ,

Ніби пил ,розвіються тривоги ,

Мов квіти льону ,дні хай розквітають !

 

 

 Кмин

Знайдіть лише одну хвилину ,

Дозвольте себе потішить ,

Цілющу пригубіть олію кмину ,

Вас всі хвороби у ту ж мить залишать .

Наснагою наповняться клітини ,

По тілу враз здоров’я розіллється ,

Бо тільки користь ,від олії кмину ,

Скуштуєте й хворіть не доведеться !

Нехай вона від Вас не вибуває ,

Бажаним гостем буде у оселі ,

Душа нехай радіє і співає ,

Тож будьте і здорові і веселі !

 

 

 

Два птахи летіли

В небі України ,

Відпочить схотіли

Почистить пір’їни,

Помітили килим

Із красивих квітів ,

Край для них став милим

Найкращим у світі .

І птахи віднині

Кожен день співають ,

Любій Україні

Душу воскрешають .

Поділися з друзями:
 

2014-10-24 Головна 0 2159

Залишити коментар

Ви мусите  увійти до системи щоб залишати коментар.

Прев'ю
Наступна